Крізь вивчення минулого – до спільного майбутнього

16 серпня о шостій годині ранку команда учнів 10-А класу (Кирило Штилик, Яна Дрьоміна, Марія Кучеренко і я, АлкоСабріна) на чолі з нашим учителем історії Майєю Юхимівною Варшавською прибули до Львова.

Поснідавши, ми вирушили до офісу «Нової Доби». Там познайомились з керівником проекту П.І. Кендзьором і пішли до інтернет-кафе «СOMMUNA», де і пройшло перше знайомствовсіхучасників. Нашими модераторами були Олеся Скрипник та Тарас Олексин. Олеся знайомила нас з правилами учасників Літньої Академії, а Тарас проводив екскурсії.

Уперший день ми взяли участь у флешмобі «Обличчя Львова». Розділившись на групи, потрібно було знайомитися з львів’янами та туристами міста, робитиселфі, запрошувати на зустріч до інтернет-кафе, де мала відбутисяпрезентація проекту. Потімдля нас провели екскурсію.

На другий день припала особливо активна робота. Розпочали ми з інтерактивного заняття «Стереотипи та упередження в історії та сучасномужитті», яке проводила Н.М. Голосова,. Я була в захваті, тому що мала можливість по-новому поглянути на проблему дискримінації. Після перерви на каву наша команда взяла участь у дискусії «СторінкамиДругоїсвітовоївійни». Нам булинадані три контраверсійні теми: «Волинська трагедія чи різне?», «Вася Шишковський – герой чиідеологічнийміф?», «(Не)Герої війни. Військовополонені». Та найбільше мені сподобалась презентація Петром Івановичем інтерактивного онлайн-підручника з історії Другої світової війни. Зрештою, після обіду на нас чекав ще один сюрприз – знайомство з музеєм-криївкою УПА у селі Васівка Львівської області. Нам розповіли історії про криївку та її призначення. Загалом зустріч пройшла тепло, цікаво та пізнавально. Після спільної фотосесії та огляду криївки всі учасники побували на святковій вечері. Вона фактично стала урочистим прощанням.

Закликаю всіх брати активну участь у подібних заходах, підтримувати один одного та щодня пізнавати світ!

Сабріна Алко

____

Мандрівка по старовинному місту тривала три дні. За цей недовгий час я повністю поринув у історію та повсякденне життя львів’ян. Було цікаво дізнатися, як там живуть люди, яке їхнє ставлення до туристів. Ми гуляли вулицями Львова та із захопленням слухали екскурсовода. Більш за все запам’яталося підземелля.

Загалом поїздка залишиться в пам’яті довгі роки! У Львові нас гостинно зустріли. Сподобалося все: дружня атмосфера, приємне оточення, цікаві екскурсії, гарні краєвиди, смачна їжа та нові знайомства. Я отримав знання і море задоволення. Дякую за цю можливість!  

Штилик Кирило

___

Наприкінці серпня декілька учнів нашого класу разом з Майєю Юхимівною відвідали чарівне місто Лева. Знаходячись у дорозі майже добу, ми дуже втомилися, але наша втома з моменту прибуття у місто швидко минула. Нам пощастило побачити ще спляче місто, прогулятися самісіньким центром. Через деякий час керівники проекту «Інтеграція через діалог» чекали нашу групу в кафе. Там ми познайомилися із групами з різних куточків країни та отримали цікаві завдання. Вже у перший день нас ознайомили з планом роботи на два дні. Головною метою було дізнатись багато нового про місто Львів та його мешканців, активно відпочиваючи.

Нам запропонували взяти участь в екскурсіях, під час яких зовсім не було нудно, а навпаки – цікаво та пізнавально. За два дні ми встигли відвідати Музей Криївка у селі Басівка, де нас познайомили з надзвичайно щирим паном Іваном. Він розповів цікаву історію про Басівку. З усіх місць, у яких ми побували під час цієї подорожі, найбільше запам’яталися Марсове поле та Личаківський цвинтар. Керівник групи Тарас розповідав дивовижні історії з життя людей, що поховані. Напевно, саме там у мене склалося найяскравіше враження про місто. Цю атмосферу неможливо передати словами, варто бачити на власні очі.

З поселенням у готель, який знаходився за містом, але відображав дивовижну культуру і природу Львова, байдикувати було ніколи. І ми, і наші вчителі поділилися на групи, в яких отримали завдання. Довелося працювати з матеріалом, який раніше не вивчали. Після таких дискусій можна відверто сказати, що роль історичного документа у вивченні історії ми недооцінювали. Саме він допомагав нам у легкому пізнаванні нового і, звичайно, командний дух, який не полишав нас протягом цих днів.

Останнього дня нам запропонували попрацювати над проектом «вражень». Ми розповіли про все, що сподобалося і було вельми цікавим. Львів подарував нам багато емоцій, гарних фото, шалених спогадів і, найголовніше, відкрив нам свою захоплюючу історію. Я дуже вдячна за цей вікенд у Львові керівникам проекту: за цікаві екскурсії і завдання, за нових друзів, за атмосферний відпочинок і за плідну працю. А також Майї Юхимівні, за те, що зібрала нас і дала можливість пережити всі пригоди, про які ми раніше тільки мріяли.

Дрьоміна Яна

___

Back to Lviv

Хоч я вже була у Львові, але зраділа шансу відвідати це чудове місто вдруге.

У перший день нашої подорожі, незважаючи на довгу дорогу, сонливість і втому, я бадьоро ходила по вулицях міста й із задоволенням виконувала завдання «Нової Доби». Цьогорічна екскурсія видалася цікавішою, бо у минулому році під час прогулянок більше уваги приділяла архітектурі Львова, ніж його історії. Ловити гав було ніколи, адже ми мали фотографуватися з перехожими, в яких брали інтерв’ю. Для мене цей момент видавсядуже яскравим. Запам’яталися привітні та гостинні люди, які не боялися відповідати на наші запитання.Не менш гарне враження справив на мене готель, у якому ми зупинилися. Адже після гомінливогозаклопотаного центру міста саме там можна було отримати необхідний відпочинок.

Другий день був також насиченим. Ми розглядали дилему про стереотипи людей і взяли участь у дискусіях (зокрема, на тему «Волинської трагедії»). Так як ми ще не вивчали цей матеріал раніше, нам допомогли сформувати думку відповідні історичні документи. Вони свідчили, що і українська сторона, і польська були винні в тій ситуації, тому обидві значно постраждали. Також того  дня наша команда відвідала музей-криївку.

Третій день був вирішальним. Зранку всі учні пішли на Марсове поле та Личаківський цвинтар.Мене дуже здивувало: кладовище настільки чисте, що його використовують і як парк.

Потім ми зібралися в кафе для підведення підсумків і кожна команда зробила свій «Маршрут вражень».

Наостанок можу сказати, що історію треба вчити не лише по книжках.

Марія Кучеренко